Пора усвідомити, що жахи – це не завжди те, що можна легко описати, вказати, представити в рамках відомих стереотипів прямо з фільмів жахів. Ми всі відчуваємо потребу знати більше, намалювати небезпеку в образах, які ми знаємо, чітко уявити її, порівняти з чимось, дати їй ім’я та мету, зробити її не лише впізнаваною, але якось знайомою. Це допомагає нам подолати паралізуюче відчуття безпорадності перед обличчям невідомого.
Але що, якщо щось просто неможливо описати так, щоб наш розум мав відчуття контролю над ситуацією і міг зрозуміти суть справи?
